У промисловому виробництві використовують дві технології виробництва клінкерної плитки:
Метод напівсухого пресування
Ектрузійна технологія виробництва клінкерної плитки
Ці технології відрізняються методом формування глиняних виробів. При першому способі злегка зволожений вихідний матеріал пресується на спеціальному устаткуванні, після чого сформований виріб поміщається в піч для випалу без попереднього сушіння. Отриманий таким чином виріб має незначну щільність, що суттєво зменшує його міцність. Але дана технологія виробництва дозволяє отримувати клінкер, що має низьку теплопровідність, що в багатьох випадках цінується більше ніж стійкість до механічних впливів.
Екструзійна технологія передбачає застосування спеціального пристрою – екструдера. По суті це велика шнекова м'ясорубка, через яку пропускається волога пластична глина. Після подрібнення матеріалу виконується формування за допомогою спеціального, найчастіше вакуумного пресу. Заготівлю, що вийшла, піддають попередньому сушінню і тільки після цього відправляють в піч для випалу. Саме таким шляхом виробляється більшість клінкерних матеріалів, вони відрізняються високою щільністю, яка забезпечує високу міцність, стійкість до стирання та інших видів механічних та хімічних впливів.
Основна особливість виробництва, чим і відрізняється клінкерна плитка, технологія випалу при високих температурах. Звичайні керамічні вироби схильні до впливу температур близько 800-900 градусів. У клінкерному виробництві використовують печі, робоча температура яких становить 1100-1450 градусів.
Саме така температура забезпечує перехід вихідного матеріалу в міцніші фізичні стани. Слід також сказати, що основна складова вартості клінкерної плитки припадає саме на енергоресурси, витрата енергоносіїв для такого випалу в 4 рази перевищує потребу звичайної обробки глиняних виробів.